Понеділок, 11 липень 2011 Наталія Яцик
Розповісти друзям у:

Приєднуйся до акції «Завдання владі»

У мене вчора порвалися босоніжки. Точніше відірвався один з п’яти ремінців. Ходити в них ще можна було, але все таки вартувало б віднести в майстерню, щоб ще й інші не повідривалися. От лише халепа, руки мені ніяк до них не доходили, поки до справи не взялася мама. Вона мені навіть нічого особливого не сказала, просто зауважила, що якщо взуття не полагодити, це літо мені доведеться доходжувати в зимових, а в кращому випадку, в осінніх чобітках. А я ж і сама це прекрасно розуміла, бракувало мені лише зовнішнього стимулу до дії. Добре що він знайшовся. Жаркувато напевне було б в чобітках. І мамі, напевне, стало б мене шкода і замість довгоочікуваної прасувальної дошки, ми б придбали мені ще одні босоніжки.

 

Мабуть важко робити все вчасно і правильно, особливо, коли відчуваєш що з-зовні немає ні стимулу, ні контролю. Наша влада працює, щось дуже багато робить, за що перед нами періодично звітується. А де ж результати цієї роботи? Бракує владі нашого доброго слова і пильного ока! А ми постійно скаржимось, що вона нічого не робить для покращення умов життя мешканців міста. Ми не лише повинні стежити за тим, що роблять владні структури, ми й самі повинні давати їм завдання стосовно вирішення проблем нашого міста. Нажаль, багато людей залишаються байдужими і згідні плисти за течією. Але опускати руки – це не вихід з ситуації. Якщо ми не протестуватимемо, то так і ходитимуть пенсіонери пішки на 9 поверх, а ми кружлятимемо містом годинами, з обгорткою від морозива в руках, у пошуках смітників, та шукатимемо по парках чисту і незламану лавочку, чи то хоча б якусь.

 

Я не хочу так жити, і тому я не буду мовчати, і радію з того, що я знайшла групу однодумців. Ми познайомились на тренінгу, який проводився 1 липня Благодійним Фондом «Карітас CДЄ» в рамках проекту ПРООН «Розвиток громадянського суспільства». Не можу передати словами, як мені було незвично, але водночас надзвичайно приємно бачити таких ще зовсім молодих, проте свідомих і небайдужих людей, які справді вважають Дрогобич своєю домівкою, і готові зробити усе можливе для його добробуту. На тренінгу, під час обговорення проблем міста, дискусія не вщухала ні на хвилину. Тільки-но хтось згадав, що наші дороги у жахливому стані, як зразу ж до цього додали, що не лише дороги, а й тротуари, що у нас регулярно «підлатують», а не ромонтують дороги (а це неправильно. Чи це роблять з метою економії? А куди ідуть заощаджені кошти? В кишеню? Кому? ?. Точно не нам з вами). І такі асоціативні ланцюги стосовно проблем нашого міста утворювались від єдиного згаданого слова.

Дискусія вийшла надзвичайно цікавою. Уже з перших хвилин розмови у мене склалося враження, що я сиджу в колі старих добрих друзів, які розуміють мене з півслова і поділяють мої думки. Ніколи б не подумала, що у мене може бути стільки спільного з зовсім чужими людьми. Проте тут немає нічого дивного. У нас - одне місто на всіх, значить і проблеми - одні на всіх. От Мишко, до прикладу, виявляється дуже любить їздити на велосипеді, але не їздить, тому що боїться за свою безпеку, адже у нас немає велосипедних доріжок і самі дороги в жахливому стані. Та й спробуй кудись потім припаркуй той велосипед! Майже усі учасники тренінгу стикались із проблемою прострочених продуктів, а от Юля колись придбала йогурт із майбутньою датою виготовлення. Ірина, поскаржилася, що їй ніде гуляти із донечкою, оскільки дитячі майданчики нашого міста можна перелічити на пальцях. Оксана соромиться запрошувати в гості своїх друзів з-за кордону через погані дороги. Особисто у мене ще немає друзів за кордоном, але ж як будуть, мені також буде соромно їх запрошувати в своє місто. На даний час у мене немає дітей, але ж будуть, і я також хотітиму, щоб у нашому місті було б хоч декілька хороших дитячих майданчиків. До сих пір мені не траплялися товари, дата виробництва яких зазначена наступним днем, але, якщо Юля зустрілась, значить і я можу колись на них натрапити. Звідси випливає простий висновок: проблеми мого міста - це мої проблеми. І твої. І ваші. Кожного з нас. А вирішуватися вони почнуть тоді, коли кожен житель Дрогобича усвідомить, що він і його місто - це одне ціле.

Заледве чи матиме кінець перелік проблем нашого міста, але не в створенні самого переліку проблем полягає наша мета. Наше завдання - змусити нашу владу максимально скоротити цей список, а зі своєї сторони мусимо прикласти усіх зусиль, щоб допомагати їй у цьому нелегкому завданні.

Не будь байдужим і ти! Приєднуйся до акції «Завдання владі», яка триває з 1 по 14 липня, і прийми активну участь у розвитку твого міста. Не забувай, що наша влада потребує твого мудрого слова і пильного ока!

Ваше ім'я:
Ваш e-mail:
B
U
I
© 2009-2012
Благодійний Фонд "Карітас СДЄ УГКЦ"
Всі права застережено

© Використання матеріалів дозволено тільки з обов'язковим
посиланням на сайт www.caritas-sde.org