Четвер, 09 червень 2011 Наталія Яцик
Розповісти друзям у:

«Тут я переконався, що Бог – це любов і милосердя....»

Проводячи реабілітацію людей, залежних від алкоголю та наркотиків, працівники реабілітаційного центру «Назарет» роблять дуже благородну справу і, безсумнівно, допомагають людям. Цих людей сюди привела спільна біда, з якою вирішили боротися, - алкогольна і наркотична залежність.

Життя в спільноті взаєморозуміння зближує людей, дає можливість відкритися та розуміти інших. «Під час цих занять ми розповідаємо про себе, свої досягнення (якщо вони є) або втрати та переживання. В центрі ми всі рівні між собою, не потрібно робити з себе іншу людину», - розповідає один з реабілітантів.

Шляхом спільних молитов, Святих Літургій, розважань Святого Письма духівники навертають чоловіків до Бога, до Церкви. «Тут я переконався, що Бог – це любов і милосердя. Спілкування з Богом у молитві заспокоює мене, надає віри у моє залишання тверезим. Я став менш роздратованим, зникла моя імпульсивність та гарячковість. Я навчився керувати своїми діями та стримувати свої негативні емоції. Вже тепер знаю, наскільки потрібні є для лидини слова любові та підтримки, усвідомлення того, що хтось тебе любить і потребує», «Дивлюсь тепер на життя якось по-іншому. Головним для мене тепер є удосконалення мого духовного світу та моїх моральних якостей», «Маємо час подумати над власним життям, розібратися в собі самому, ізолюватися від негативного середовища минулого життя і віддатися в руки Господа» - так висловлюються реабілітанти про своє теперішнє життя.

«В мене появилося бажання жити. Життя в стані алкогольного сп’яніння, неспокій, битки.... - це не життя, а існування. Я дякую Господу і людям, які привезли мене до центру, за те, що все те лишилося в минулому», «Хоча більша частина життя вже прожита, я тільки тепер працюю над вихованням в собі стриманості, відповідальності, працьовитості, чесності та співчуття. В цьому мені допомагають всі, хто працюють і живуть в центрі. В «Назареті» познайомився з чудовими людьми, від яких отримую підтримку, добре слово, і які допомагають знайти себе, контролювати свої почуття» - думки в голос чоловіків, що проходять реабілітацію.

Почавши по-іншому сприймати світ, реабілітанти прагнуть стабільності в житті, налагодження сімейних відносин, хорошої роботи для реалізації своїх можливостей. Кожен з них вірить у себе і в те, що залишиться тверезим, що не повторюватиме своїх колишніх помилок. Вони відкриті до спілкування і готові дарувати людям свою любов.

Пропонуємо прочитати вірш, автором якого є чоловік, що проходить реабілітацію у РЦ «Назарет».

Молитва Вервиці

Світанок. Проминула ніч свята,
На світ благословилась днина гожа.
Вервицю знов нашіптують вуста,
Її так хоче чути Мати Божа.

І так щодня лиш тільки пробуджусь,
Вслухаючись в церковнії наспіви,
З побожністю я Вервицю молюсь
До Параманної Святої Преснодіви

Великії зернятка й малі
Пересуваю пальцями щоднини.
Понеділок, вівторок, тії дні
Таїнства радості для мене і родини.

Наступний день у тижні середа,
І п’ятниця також у Божій власті.
В моїх руках знов Вервиця свята,
Я розважаю про Христові страсті.

Моливсь в дитинстві і молюсь тепер,
Надіюсь ця молитва не остання.
Отож цей день у тижні є четвер,
Я думаю про світлі розважання.

І ось настали нові Божі дні,
Я полишаю всю тяжку роботу,
Бо славні розважання у мені,
Про них молюсь в неділю і в суботу.

Нехай на вік розвіє буревій
Добра і зла душі моєї битву.
Несу Ісусу й Діві Пресвятій
Палку Святої Вервиці Молитву.

Ваше ім'я:
Ваш e-mail:
B
U
I
© 2009-2012
Благодійний Фонд "Карітас СДЄ УГКЦ"
Всі права застережено

© Використання матеріалів дозволено тільки з обов'язковим
посиланням на сайт www.caritas-sde.org